Przejdź do głównej treści

Muzeum Narodowe w Poznaniu

Close
A A A

UKR – див. нижче

Akt, 1924
olej na tekturze

 

Akt doskonale obrazuje cechy dojrzewającego stylu Nicz-Borowiakowej. Artystkę zdaje się pochłaniać przede wszystkim praca nad konstrukcyjnym przetwarzaniem motywów codzienności. Ozdobna balustrada, biała draperia, kafelki na podłodze czy słynne thonetowskie krzesło o giętym oparciu stają się narzędziami wizualnej gry między realizmem a abstrakcją. Artystka wybiera klasyczny temat aktu w pracowni, jednak równocześnie śmiało oddaje głos czystej abstrakcyjnej formie, estetycznie wyzyskując rozmaitość kształtów, rytmów, kolorów, wzorów. Każdy element rzeczywistości precyzyjnie zagospodarowuje kadr, konstruuje geometrię płaszczyzny. Krągła kobieca sylwetka wpisana została w prostokąt, a układ ramion wraz z przesłaniającą je tkaniną tworzy niemal perfekcyjny zarys kwadratu. Poszczególne kształty przenikają się i nakładają na siebie, a w wielu miejscach, ożywione powtórzeniami, dają wrażenie ruchu i przestrzeni. Tkanina okrywająca ramiona modelki przeistacza się w coś na kształt zwielokrotnionej framugi, kobiece udo kończy się cienką nogą krzesła, a zaokrąglone oparcie znajduje kontynuację w łukowatej ornamentyce barierki. Krągłości kobiety, zjednoczone z krągłościami krzesła i balustrady, igrają z geometrycznym rygorem partii ścian i podłogi. Porządek kątów prostych rozpraszają drobne elementy zakomponowane po skosie: wzór kafelków, kratka balustrady. Kulminacją tej gry są drobne roślinne ornamenty, które wdzierają się w prawy dolny róg obrazu – trzy wątłe kreseczki skutecznie dynamizują to miejsce, wprowadzając wrażenie ruchu, akcji, nie pozwalając, aby kompozycja zamarła w chłodnej logice konstrukcji.

Jak w przypadku wielu innych prac, aby zrozumieć konstruktywistyczne zabiegi Nicz-Borowiakowej i docenić precyzję jej estetycznych wyborów, warto przyjrzeć się prezentowanym w sali obok studiom do tego dzieła. Doskonale obrazują one logikę drogi, jaką przebyła artystka od realnego doświadczenia do finalnego efektu. Kolejne etapy pracy to proces syntezy, rezygnacji z elementów zbędnych, zacierających klarowność kompozycji.

Obraz ten powstał w ważnym momencie biografii Nicz-Borowiakowej: w tym właśnie roku zacieśniające się artystyczne przyjaźnie i interesy doprowadzają do powstania ugrupowania Blok, a Maria Nicz-Borowiakowa, przystępując do grupy, deklaruje się jak konstruktywistka.

 

 

Akt [Nude], 1924

oil on cardboard

Akt perfectly exemplifies features of Nicz-Borowiakowa’s maturing style. Above all, the artist appears to be engrossed in work on structural transposition of everyday motifs. Ornamental railing, white drapery, tiles on the floor, or the famous Thonet chair of bentwood backrest become tools for a visual game between realism and abstraction. The artist chooses the classic theme of a studio nude, yet at the same time, she boldly recognises pure abstract form and aesthetically exploits the multiplicity of shapes, rhythms, colours, patterns. Each element of reality precisely develops the frame, structures geometry of the plane. The curvy female silhouette has been inscribed in a rectangle, while the arrangement of the arms and the fabric that covers them forms an almost perfect outline of a square. Particular shapes interpenetrate and overlap, and, animated with repetitions, in a number of places they give an impression of movement and space. The fabric covering the model’s arms transforms into something reminiscent of a multiplied door frame, a woman’s thigh ends with a thin leg of a chair, and the rounded backrest finds continuation in arched ornaments of the guardrail. The woman’s curves, combined with those of the chair and the guardrail, play with the geometric rigour of the wall-and-floor part of the picture. The order of right angles is dispersed by petty elements composed diagonally: the tile pattern, the grid of the guardrail. The game culminates in small plant ornaments making a forced entry into the bottom right corner of the picture – three frail lines effectively invigorate the place by ushering in the impression of movement, of action, and by not letting the composition wither in the cool logic of construction.
Like with a number of other works, to understand the constructivist efforts taken by Nicz-Borowiakowa, and recognise the precision of her aesthetic choices, it is worthwhile to take a look at the studies for the painting displayed in the adjoining room. They excellently render the logic of the path covered by the artist from real-life experience to the final effect. Subsequent stages of the work include the process of synthesis, abandonment of redundant elements which obliterate clarity of the composition.
The picture originated at an important moment in Nicz-Borowiakowa’s artistic life: that year, fast artistic friendships and logistical considerations lead to the forming of artistic group Blok; joining the group, Maria Nicz-Borowiakowa declares herself a constructivist.

 

Ню, 1924 рік

картон, олія

Це ню чудово ілюструє риси зрілого стилю Ніч-Боровякової. Художниця, схоже, займається переробкою щоденних мотивів в дусі конструктивізму. Вигадлива балюстрада, біле драпірування, плитка на підлозі або відоме тонетівська крісло з вигнутою спинкою стають інструментами візуальної гри між реалізмом та абстракцією. Художниця обирає класичну тему ню в майстерні, але одночасно сміливо дає голос чистій абстрактній формі, естетично використовуючи різноманітні форми, ритми, кольори та візерунки. Кожен елемент реальності точно управляє кадром, конструює геометрію площини. Круглий жіночий силует вписаний у прямокутник, а розташування рук разом із тканиною, що їх покриває, створює майже ідеальний контур квадрата. Тканина, що вкриває руки моделі, переходить у щось схоже на збільшену форму рами, жіноче стегно завершується тонкою ніжкою стільця, а округла спинка продовжується в арочному орнаменті перил. Вигини жінки, об’єднані з вигинами стільця і ​​балюстради, ніби граються з геометричною строгістю стін і підлоги. Прямі кути розпорошують розташовані по-діагоналі дрібні елементи  –  візерунок з плитки, решітку балюстради. Кульмінацією гри є дрібні рослинні орнаменти, які проникають у правий нижній кут картини – три ледь помітні лінії ефектно динамізують це місце, вносячи враження руху та дії, не даючи композиції застигнути в холодній логіці структури.

Як і у випадку з багатьма іншими роботами, щоб зрозуміти конструктивістські спроби Ніч-Боровякової та оцінити точність її естетичних виборів, варто поглянути на етюди до цієї роботи, представлені в сусідній кімнаті. Вони чудово ілюструють логіку шляху художниці від реального досвіду до кінцевого ефекту. Наступні етапи роботи – це процес синтезу, відмови від зайвих елементів, що розмивають чіткість композиції.

Ця картина була створена у важливий момент біографії Ніч-Боровякової: це рік, коли загострення мистецьких стосунків та інтересів призводить до утворення групи Блок, а Марія Ніц-Боровякова, приєднавшись до групи, заявляє про себе як про конструктивістку.