Przejdź do głównej treści

Muzeum Narodowe w Poznaniu

Close
A A A

Portret córki, ok. 1934
olej na sklejce

 

Złotowłosa dziewczynka o bystrym spojrzeniu błękitnych oczu to trzyletnia córeczka artystki, Maria Teresa. Dziecięce krągłości i okalające buzię kędziorki oddane zostały w charakterystycznej dla artystki manierze upraszczającego, kubizującego modelunku. Tę twarzyczkę można zobaczyć również na szkicu, eksponowanym na wystawie wśród rysunków w bocznej sali. Radosna ekspresja olejnego portretu polega na dwugłosie realizmu z geometryczną abstrakcją tła. Jego energetyczne barwy oraz skosy (wtórujące lekkiemu skłonieniu główki dziewczynki) dodają portretowi zaskakującej dynamiki. Na uwagę zasługują tu też walory czysto malarskie: artystka świadomie operuje pędzlem, różnicując jego ślad. Tak jak we wcześniejszych, abstrakcyjnych dziełach, tak i tu gładki modelunek sąsiaduje z wyrazistym duktem pędzla. Na płaskim tle wyróżnia się plastyczna faktura błękitnego sweterka z pomponami – wyraźne impasty, powstałe przez krótki gest „stemplowania”, naśladują puszystość włóczki.

Obraz przywołuje schyłkowy okres twórczości artystki – lata 30., okres poświęcenia się życiu rodzinnemu. Maria wówczas niemal przestaje tworzyć – choć zachowane obiekty potwierdzają, iż nie całkowicie. Mimo że w domu, w którym mieszka, przewidziana jest dla niej pracownia, nie angażuje się w życie artystyczne, maluje sporadycznie. Prawdopodobnie to pojawienie się Marysi, a także późniejsze problemy zdrowotne odrywają ją od twórczości, jednak dokładne przyczyny wyborów życiowych Nicz-Borowiakowej nie są znane, a okres ten pozostawia wiele pytań i niedomówień.

Portret Marysi, a także wizerunki innych członków rodziny wraz z kilkoma późnymi martwymi naturami oraz licznymi pracami na papierze stanowią zespół wyjątkowy, do tej pory nieznany i niepokazywany publiczności. Prace pochodzą ze zbiorów rodzinnych artystki i przyjechały na tę wystawę wprost z warszawskiego domu Nicz-Borowiakowej.

szkic do Portretu córki

 

Portret córki [Portrait of Daughter], ca. 1934

oil on plywood

The golden-haired girl with a keen look in her blue eyes is the artist’s three-year-old daughter, Maria Teresa. The childlike roundness and the curls surrounding the face have been rendered in the manner of simplifying, cubism-inspired plasticity so typical of the artist. The little face can also be seen in a sketch displayed among the drawings in the side hall. The cheerful expression of the oil portrait consists in the duality between realism and the geometric abstraction of the background. Its dynamic hues and slant lines (which accompany the light inclination of the girl’s head) imbue the portrait with surprising dynamics. These are also the purely painterly qualities that command attention: the artist uses the brush advertently, and varies its trace. Just like in the earlier, abstract works, here too, smooth plasticity adjoins pronounced trace of the brush. Flossy texture of the blue sweater with pompoms stands out against flat background: marked impastos made by swift “stamping” gestures imitate fluffiness of wool.
The picture evokes the 1930s, the final period of the artist’s activity, when she concentrated on family life. At the time, Maria almost ceased to create (though preserved objects indicate it was not entirely the case). Even though a studio is available to her in the house, she stays away from artistic life, and paints only sporadically. Probably, it is the birth of little Maria, and later health problems that distract her from art, yet the exact reasons for Nicz-Borowiakowa’s life choices remain unknown, and the period leaves a number of unanswered questions and understatements.
Little Maria’s portrait, as well as images of other family members alongside a few late still lifes and numerous works on paper constitute an exceptional body, unknown to date and not shown to audiences. The works hail from the artist’s family collection, and have come to the exhibition directly from Nicz-Borowiakowa’s Warsaw home.

 

Портрет доньки, приблизно 1934 рік

олія на фанері

Золотоволоса дівчинка з проникливими блакитними очима — це трирічна донька художниці Марія Тереза. Дитячі вигини і прядки, що спадають на обличчя, передані в характерній для художниці манері спрощеного, кубістичного моделювання. Це личко також можна побачити на ескізі, представленому на виставці серед малюнків у бічній залі. Радісна експресія олійного портрета складається з двох голосів — реалізму фігури дівчинки й геометричною абстракцією тла. Його енергійні кольори та косі лінії, що перегукуються з легким нахилом голови дівчини, додають портрету дивовижного динамізму. Заслуговують на увагу й суто живописні якості: художниця свідомо використовує різні мазки пензля. Як і в попередніх абстракціях, плавне моделювання тут сусідить з експресивними мазками пензля. Пластична фактура блакитного светра з помпонами виділяється на пласкому тлі — прозорі імпасти, створені коротким «штампуванням», імітують пухнастість пряжі.

Картина знаменує період заходу творчості мисткині — 1930-ті роки, коли вона повністю віддала себе родинному життю. Тоді Марія майже перестає творити — хоча збережені предмети свідчать про інше. У будинку, де вона мешкає, для неї є студія, та мистецьким життям вона не займається й малює спорадично. Цілком ймовірно, що поява Марисі, а також пізніші проблеми зі здоров’ям відволікають її від творчості, але точні причини життєвого вибору Ніч-Боровякової невідомі, і цей період залишає багато запитань і недомовок. Портрет Марисі, а також зображення інших членів родини разом із кількома пізніми натюрмортами та численними роботами на папері становлять унікальний комплекс, досі невідомий і не показаний публіці. Твори походять із родинної колекції художниці й потрапили на цю виставку прямо з варшавського дому Ніч-Боров’якової.