Przejdź do głównej treści

Muzeum Narodowe w Poznaniu

Close
A A A

UKR – див. нижче

Projekt teatralny eksperymentalny, 1924
gwasz na papierze naklejonym na tekturę

 

Istotnym elementem programu konstruktywistów były wszelkie prace projektowe. Postulowali objęcie twórczością wszelkich obszarów ludzkiej działalności, a w manifeście deklarowali, że interesuje ich wszystko, w czym można znaleźć „praktyczne zastosowanie dla popędu twórczego”. Coraz większą uwagę kierowali na architekturę jako dziedzinę pozwalającą łączyć wszystkie zagadnienia – od malarstwa po sprawy społeczne. Wśród członków Bloku panował jednak różny stosunek do tych postulatów, co ostatecznie przyczyniło się do rozpadu grupy. Maria Nicz-Borowiakowa również tworzyła prace projektowe – znanych jest kilka jej szkiców scenograficznych i studiów architektonicznych, prawdopodobnie tworzyła również wzory ubrań i mebli. Należy jednak podkreślić, że były to kompozycje nieliczne i o nieco innym charakterze niż dzieła jej kolegów.

W scenograficznym Projekcie eksperymentalnym artystka kreuje rzeczywistość podobną do tej, którą znamy z jej dzieł malarskich. Główny motyw – intrygująca, pozbawiona odniesień przedstawieniowych biała kula, oprawiona w swoisty postument i ulokowana w centrum sceny, przywołuje absurdalną poetykę surrealizmu. Jej lekkie odsunięcie od osi wprowadza dynamizm wbrew bezruchowi otoczenia. Przestrzenność budują skośne linie sceny oraz różnobarwne, spiętrzone formy o funkcji teatralnych kulis, usuwających się w głąb obrazu.

Praca ta powstała prawdopodobnie w związku z przygotowaniami do Międzynarodowej Wystawy Sztuk Dekoracyjnych w Paryżu w 1925 r. Do udziału w niej artystów z Bloku jednak nie doszło w wyniku sporu grupy z organizatorami. Jak się zdaje, projekty teatralne Nicz-Borowiakowej, jak wiele awangardowych koncepcji z tego czasu, to nie tyle propozycje odnoszące się do konkretnej realizacji, co raczej etap na drodze poszukiwań czysto malarskich. Wbrew postulatom grup Blok i Praesens to malarstwo pozostawało dla niej najważniejsze. Kładła nacisk na rozwiązania warsztatowe i konstrukcję dzieła. W przeciwieństwie do swoich kolegów nie szukała teoretycznych uzasadnień swoich eksperymentów, stroniła od problemów ideowych sztuki. Nie pozostawiła po sobie żadnych tekstów precyzujących jej poglądy. Jej prace projektowe – czy to z dziedziny architektury, czy scenografii – nie były ani radykalne ani wizjonerskie, interesowały ją raczej jako pole pewnych napięć między figuratywnością a abstrakcją, obnażały temat niezmiennego przywiązania malarstwa do przestrzenności i iluzji.

 

 

Projekt eksperymentalny [Experimental Design], 1924

gouache on paper glued on cardboard

All kinds of design work constituted a vital element of the constructivists’ programme. They postulated extending creativity upon all areas of human activity, and declared in their manifesto to be interested in everything, in which “practical application for the creative drive” can be found. They paid more and more attention to architecture, as the domain which made combining all questions – from painting to social issues – possible. However, Blok members exhibited varied attitude to these postulates, which finally contributed to the breakup of the group. Maria Nicz-Borowiakowa also developed designs. A number of her stage design sketches and architectural studies are known; in all probability, she also developed dress and furniture patterns. It has to be stressed, though, that these compositions were scarce and somewhat different in character from works by her colleagues.
In the Projekt eksperymentalny stage design, the artist creates a reality similar to this we know from her paintings. The main motif, an intriguing white sphere, which is deprived of any representational references, set in a peculiar pedestal, and located in the centre of the stage, evokes the absurd poetics of surrealism. Its fine removal from the axis introduces dynamism in defiance of the stillness of the surroundings. Spatiality is built by diagonal lines of the stage, and variegated, heaped-up forms which perform the function of theatrical backcloth removing itself deep into the picture.
The work probably originated as part of preparations for the International Exhibition of Decorative Arts in Paris in 1925. However, as a result of a dispute with organisers, Blok artists did not take part in the event. Like many avant-garde concepts of the time, Nicz-Borowiakowa’s theatrical designs do not appear to be proposals intended for staging a concrete piece, but rather a step along the way of purely pictorial quest. Contrary to postulates of groups Blok and Praesens, for her it was painting that remained most important. She put emphasis upon technical solutions and the structure of a work. Unlike her colleagues, she did not seek theoretical justification for her experiments; she shunned art’s ideological problems. She left no texts to crystallise her views. Her design works – be it in the field of architecture, be it in stage design – were neither radical nor visionary. She found them interesting as a field of certain tensions between the figurative and the abstract, as they laid bare painting’s persistent attachment to spatiality and illusion.

 

Експериментальний проект 1924 р.

гуаш на папері, наклеєному на картон

Вся проектна робота була важливим елементом програми конструктивізму. Вони постулювали, що творчість повинна охоплювати всі сфери людської діяльності, а в маніфесті заявляли, що їх цікавить усе, у чому можна знайти «практичне застосування творчого потягу». Вони все більше зосереджувалися на архітектурі як галузі, яка дозволяє поєднати багато поставлених перед митцями питань – від живопису до соціальних проблем. Однак серед учасників блоку переважало різне ставлення до цих постулатів, що в кінцевому підсумку сприяло розпаду групи. Марія Ніч-Боровякова також створювала дизайнерські роботи – відомі кілька її ескізів декорацій та архітектурних етюдів, імовірно, вона також створювала моделі для одягу та меблів. Слід, однак, підкреслити, що це були нечисленні твори і дещо іншого характеру, ніж роботи її колег. У сценографічному Експериментальному проекті художниця створює реальність, схожу на ту, яку ми знаємо з її картин. Основний мотив – інтригуюча біла куля, позбавлена ​​репрезентативних посилань, що стоїть на своєрідному постаменті та розташована в центрі сцени, відсилає до абсурдної поетики сюрреалізму.Її невелике зміщення відносно осі вносить динамізм на фоні нерухомості навколишнього середовища. Похилі лінії сцени, а також барвисті нагромадження форм, схожих на театральні куліси, що входять вглиб картини, вибудовують її просторовість.

Ймовірно, ця робота була створена у зв’язку з підготовкою до Міжнародної виставки декоративного мистецтва в Парижі в 1925 р. Однак художники з Блоку не брали в ній участі через суперечку між групою та організаторами. Здається, що театральні проекти Ніч-Боровякової, як і багато тогочасних авангардних концепцій, є не стільки проєктами практичними, обов’язковими до втілення, скільки етапом на шляху в суто живописному дослідженні. Всупереч постулатам груп «Блок» і Praesens, живопис залишається для неї найважливішим. Вона підкреслила мистецьке рішення і побудову роботи. На відміну від своїх колег, вона не шукала теоретичних обґрунтувань для своїх дослідів, уникала ідеологічних проблем мистецтва.