Przejdź do głównej treści

Muzeum Narodowe w Poznaniu

Close
A A A

Eloe

 


Еloe, 1909

Eloe – wyjaśniał Juliusz Słowacki – „urodziła się ze łzy Chrystusowej na Golgocie, z tej łzy, która była wylana nad narodami” (za: Juliusz Słowacki, Anhelli, roz. XI,w.261). Smutna anielica pokochała upadłego Cherubina i poszła za nim w ciemności. Teraz „jest wygnaną, jak wy jesteście wygnani (…) i piastunką jest grobów”.

W Anhellim, poemacie tak chętnie czytanym i ilustrowanym przez Malczewskiego, Eloe pojawia się niczym anioł śmierci, który na swych łabędzich skrzydłach przenosi na księżyc umarłą z tęsknoty Ellenai – zesłaną na Syberię zbrodniarkę i pokutnicę. To ona również czuwa przy zwłokach głównego bohatera, Anhellego, którego śmierć jest symboliczną ofiarą za naród. Wieloznaczny, poetycki język Słowackiego pobudzał malarską wyobraźnię Malczewskiego, który sięgając po romantyczne motywy literackie, snuł własną symboliczną opowieść o niewoli narodu i jego tęsknocie za niepodległością. Temat Eloe z Ellenai powracał w jego malarstwie niemal obsesyjnie (dwa inne warianty mogą Państwo zobaczyć na trzecim piętrze naszej galerii). W wersji lwowskiej artysta wyposażył Eloe w rekwizyty o symbolicznym znaczeniu. Kajdany to jasny znak niewoli, a pas kontuszowy (będący synonimem polskości) spleciony z wojskowym szynelem obrazuje skomplikowane związki Polski z rosyjskim okupantem.

Eloe i Ellenai – imiona te pobrzmiewają jak echo ostatnich słów wypowiedzianych przez konającego Mesjasza – Eloi, Eloi lub Eli, Eli, lema sabachthani (Mk 15,34; Mt 27,46). W języku aramejskim zdanie to oznacza dosłownie: „Boże mój, Boże mój, dlaczego mnie opuściłeś?”. W kontekście wystawy skarga ta nabiera jeszcze bardziej dramatycznego wydźwięku.

 

oprac. Kinga Sibilska

 

ELOE

Eloe, as Juliusz Słowacki observed, “was born from Christ’s tear on Golgotha, from the tear shed for the nations” (Juliusz Słowacki, Anhelli,  [in:] Wolne lektury, Chapter XI, v.2 61). The sad female angel fell in love with the fallen cherub and followed him into the darkness. Now „she is an exile, as you are exiles (…), and the carer of graves”.

In Anhelli, the poem so eagerly read and illustrated by Malczewski, Eloe is an angel of death who, on her swan wings, carries towards the moon Ellenai, a criminal and penitent exiled to Siberia, who has died of longing. Eloe is also the one who watches over the corpse of the protagonist, Anhelli, whose death is a symbolic sacrifice for the nation. Słowacki’s ambiguous poetic language stimulated the imagination of the painter Malczewski, who drew on Romantic literary motifs to spin his own symbolic tale of the nation’s captivity and its yearning for independence. The theme of Eloe with Ellenai recurred almost obsessively in his paintings (two other variations can be seen on the third floor of our gallery). In the Lviv version, the artist provided Eloe with props with symbolic meaning. The shackles are a clear sign of captivity, while the kontusz belt (synonymous with Polishness) intertwined with the military overcoat illustrates Poland’s complicated relationship with the Russian occupier.

Eloe and Ellenai – the names echo the last words spoken by the dying Messiah – Eloi, Eloi or Eli, Eli, lema sabachthani (Mk 15:34; Mt 27:46). In Aramaic, the phrase literally means: 'My God, my God, why have you forsaken me?’ In the context of the exhibition, this plea takes on even more dramatic overtones.

Ed. Kinga Sibilska

 

ЕЛОЕ

«Елое», 1909

Елое, як пояснював Юліуш Словацький, «народилася зі сльози Христа на Голгофі, з тієї сльози, яка була пролита над народами»* (za: Juliusz Słowacki, Anhelli, roz. XI,w.261). Сумна жінка-янгол закохалася в грішнього Херувима й пішла за ним у темряву. Тепер вона «є вигнанкою, як ви є вигнанцями (…) і доглядачкою могил».

У поемі Словацького «Ангеллі» (1838), яку так любив читати й ілюструвати Яцек Мальчевський, Елое – це ніхто інша, як янгол смерті, який на своїх лебединих крилах переносить на місяць мертву Елленаї – заслану до Сибіру покаянну злочиницю. То також вона, хто доглядає за тілом головного героя, Ангеллі, смерть якого є символічною жертвою за народ. Багатозначна поетична мова Словацького стимулювала живописну уяву Мальчевського й він, спираючись на романтичні літературні мотиви, творив власну символічну оповідь про поневолення нації та її прагнення до незалежності. Тема Елое з Елленаї з’являється знову і знову в його творчості з якоюсь, можна сказати, одержимістю (дві інших версії можна бачити на третьому поверсі нашої експозиції). У львівському варіанті художник оснащує Елое атрибутами, що мають символічне значення. Кайдани – то очевидний символ неволі, а слуцький пояс, який є маркером польськості, разом із військовою шинеллю, символізує складні зв’язки Польщі з російським окупантом.

Елое та Елленаї – ці імена перегукуються з останніми словами вмираючого Христа: «Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» (Від Марка 15:34, від Матвія 27:46). У контексті виставки ця викрик набуває ще більш драматичного підтексту.

*переклад вільний, поема «Ангеллі» (1838) не була перекладена українською мовою.

Опрацювала: Кінга Сібільська