Przejdź do głównej treści

Muzeum Narodowe w Poznaniu

Close
A A A

UKR – див. нижче

 

11. Marcello Bacciarelli, Portret Stanisława Augusta w stroju koronacyjnym, 1768–1771

Dane o obiekcie

olej na płótnie, 278 x 158 cm

Replika* ze zbiorów Branickich, przekazana Państwu za podatki. Depozyt Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu w Muzeum Narodowym.

O obrazie

Portret Stanisława Augusta w stroju koronacyjnym skomponowany został według klasycznej formuły tego typu królewskich przedstawień. Prezentuje władcę w dokładnie odtworzonym ceremonialnym ubiorze, ze wszystkimi insygniami władzy, obok fotela tronowego, na monumentalnym tle z kolumną i kotarą. Stanisław August ukazany jest w stroju, jaki nosił podczas uroczystości koronowania: w srebrzystym kaftanie i takich samych spodniach oraz w płaszczu z czerwonego aksamitu, haftowanym w złote orły i podbitym gronostajami – a także z regimentem (atrybutem władzy wojskowej) w dłoni oraz mieczem koronacyjnym (o ozdobnej rękojeści w kształcie głowy orła) przy boku. Na piersiach monarchy widoczny jest Order Orła Czarnego oraz Krzyż Orderu Orła Białego, którego gwiazdę wyhaftowano na lewym ramieniu płaszcza.

Mimo ewidentnych akcentów polskich król trzyma się tutaj bardziej mody francuskiej. Jego poza, z charakterystycznym, jakby tanecznym ustawieniem nóg, została prawdopodobnie narzucona Bacciarellemu przez samego władcę. Nie ma w tym nic dziwnego – wiadomo, że Stanisław August nieustannie ingerował w pracę zatrudnionych przez siebie artystów. Był przecież wielkim znawcą i kolekcjonerem sztuki – najważniejszym mecenasem w XVIII-wiecznej Polsce. Dzieło Bacciarellego, namalowane w nietypowej dla artysty tonacji, przykuwa uwagę również kontrastowymi zestawieniami mocnych plam koloru. Barwy są nasycone i świetliste, a farby kładzione płynnymi pociągnięciami pędzla.

Stworzony przez Bacciarellego portret króla stał się oficjalnym, reprezentacyjnym wizerunkiem polskiego władcy i był ważnym elementem propagandy. Większość królewskich portretów powstawała z myślą o podarowaniu ich ważnym osobistościom, stąd jego liczne repliki (czyli powtórne wersje obrazu, namalowane przez autora oryginału) oraz kopie, wykonane podczas całego panowania Stanisława Augusta. Docierały one na obce dwory, były własnością członków rodziny Poniatowskich i osób, których zasługi król chciał takim darem wynagrodzić.

O autorze

Marcello Bacciarelli (1731 Rzym – 1818 Warszawa) wykształcenie malarskie zdobył w rodzinnym Rzymie. Zanim związał swoją karierę z Warszawą, pracował na saskim dworze Augusta III Mocnego w Dreźnie. W 1766 r. na stałe osiedlił się w Polsce i rozpoczął pracę dla zasiadającego już na tronie Stanisława Augusta Poniatowskiego. Był nie tylko nadwornym malarzem króla, ale także Dyrektorem Generalnym Budowli Królewskich, szefem i nauczycielem tzw. Malarni, czyli szkoły malarskiej na Zamku Królewskim w Warszawie, współtwórcą królewskiej kolekcji obrazów i autorem jej katalogów. W istocie pełnił funkcję królewskiego ministra sztuki. Był twórcą serii malowideł w ceremonialnych apartamentach Zamku Królewskiego w Warszawie (m.in. portretów władców Polski w Pokoju Marmurowym, gdzie również znalazł się pierwowzór poznańskiego obrazu) oraz w Pałacu w Łazienkach. Przez ponad pół wieku Bacciarelli wielokrotnie portretował króla, jego rodzinę, a także wielu arystokratycznych klientów spoza dworu.

Marcello Bacciarelli, Autoportret w brązowym fraku, 1793, Muzeum Narodowe w Warszawie

Marcello Bacciarelli, Portret Stanisława Augusta w stroju koronacyjnym
w Pokoju Marmurowym Zamku Królewskiego w Warszawie, fot. K. Grabowska

Ciekawostki

  • W poznańskiej galerii można również zobaczyć Portret Konstancji i Stanisława Poniatowskich – rodziców króla. Autorem dzieła jest oczywiście Bacciarelli, ale pomysłodawcą i autorem treści zawartych na płótnie był sam król. I to dzieło (podobnie jak portret władcy) nosiło cechy królewskiej propagandy. Artysta poprzez obraz nobilitował rodzinę Poniatowskich (niewiele znaczącą wśród ówczesnych możnowładców), wyposażając ich w atrybuty mówiące o szlachetnych korzeniach rodu (stroje polskie) oraz oświeceniowych ideach (książki Johna Locka i Woltera), łączących waleczność z odpowiednim wychowaniem i wykształceniem (sentencja INSTITUTIONE ET EXEMPLO /łac. wychowaniem i przykładem/, statua Minerwy).
  • To właśnie dzięki Bacciarellemu na dworze Stanisława Augusta pojawił się w roku 1767 Bernardo Bellotto zw. Canaletto, który zatrzymał się w Warszawie w drodze na dwór carycy Katarzyny Wielkiej. Ten wybitny włoski weducista uwieczniał dla polskiego króla widoki XVIII-wiecznej Warszawy. Jedną z jego prac, namalowanych na zlecenie Poniatowskiego – Elekcję na Woli – również można zobaczyć w naszej galerii.

*Replika to powtórzenie dzieła sztuki wykonane (w przeciwieństwie do kopii) przez twórcę oryginału lub w jego pracowni. Różni się od oryginału często wymiarami, drobnymi zmianami kompozycji, kolorytu, czasem techniką wykonania.

 

Opracowanie: Katarzyna Grabowska, Dział Edukacji MNP

 

 

11.Марчелло Баччареллі “Портрет Станіслава Августа в коронаційному вбранні”                                  

1768–1771 рр. Полотно, олія, 278 х 158 см

Репліка* з колекції Браницьких. Власність Університету ім. Адама Міцкевича в Познані. Передано до MNP** на зберігання.

Про картину

Портрет Станіслава Августа в коронаційному вбранні написано за класичною формулою цього типу королівських портретів. На ньому правитель представлений у ретельно виписаному парадному одязі, з усіма знаками влади, поруч із тронним кріслом, на монументальному тлі з колоною та завісою. На Станіславові Августі вбрання, у якому він був під час церемонії коронації: срібний кафтан і такі ж штани, червоний оксамитовий плащ, вишитий золотими орлами та підбитий горностаєм, — а також регімент (атрибут військової могутності ) у руці та коронаційний меч (з декоративним руків’ям у формі голови орла) збоку. На грудях монарха орден Чорного Орла і Хрест ордена Білого Орла, зірка яких вишита на лівому рукаві плаща.

Незважаючи на очевидні польські акценти в одязі, король дотримується французької моди. На такій позі з характерним танцювальним розташуванням ніг, ймовірно, наполягав сам правитель. У цьому немає нічого дивного – відомо, що Станіслав Август постійно заважав роботі своїх придворних художників. Хай там як, а він був великим знавцем і колекціонером мистецтва – найважливішим меценатом Польщі в 18 столітті. Робота Баччареллі, написана в нетиповій для художника манері і привертає увагу контрастними поєднаннями яскравих кольорових плям. Фарби накладені плавними мазками.

Портрет короля, створений Баччареллі, став офіційним, репрезентативним портретом польського правителя й був важливим елементом пропаганди. Більшість королівських портретів були написані з наміром подарувати їх поважним особам, звідси й численні репліки (тобто дублікати картини, написані автором оригіналу) та копії, зроблені протягом усього правління Станіслава Августа. Вони доходили до іноземних дворів, належали представникам роду Понятовських і людям, яких король хотів у такий спосіб винагородити за їхні заслуги.

Про автора

Малярську освіту Марчелло Баччареллі (1731 Рим – 1818 Варшава) здобув у рідному Римі. Перед тим, як розпочати кар’єру у Варшаві, він працював при саксонському дворі Августа III Сильного в Дрездені. У 1766 році він назавжди оселився в Польщі й почав працювати в Станіслава Августа Понятовського, який уже сидів на престолі. Баччареллі був не лише придворним художником короля, а й генеральним директором королівських будівель, начальником і вчителем т. зв. «Малярні», тобто школи живопису при королівському замку у Варшаві, співтворцем королівської колекції живопису та автором її каталогів. Фактично він був королівським міністром мистецтв. Баччареллі був автором серії картин у парадних апартаментах Королівського замку у Варшаві (зокрема, портрети польських правителів у Мармуровій кімнаті, де також був знайдений прототип Познанського твору) та в палаці в Лазенках. За більш ніж пів століття служби при дворі Баччареллі неодноразово зображував короля, його сім’ю, а також багатьох клієнтів-аристократів поза двором.

Цікаві факти

 

  • У Познанському музеї також можна побачити «Портрет Констанції та Станіслава Понятовських», батьків короля. Художником, очевидно, є Баччареллі, але ідейним натхненником і автором змісту на полотні був сам король. І цей твір (як і портрет правителя з нашої галереї) носив риси королівської пропаганди. Цим портретом художник облагородив рід Понятовських (незначний серед магнатів того часу), наділивши їх шляхетськими атрибутами (польські костюми) та атрибутами Просвітництва (книги Джона Лока та Вольтера), показавши їх як давній польський рід із відповідними традиціями виховання та освіти.
  • Саме завдяки Баччареллі при дворі Станіслава Августа з’явився Бернардо Беллотто (Каналетто), який зупинився у Варшаві дорогою до двору цариці Катерини Великої. Цей видатний італійський ведуцист увіковічнив варшавські краєвиди 18 століття для польського короля. Одну з його робіт на замовлення Понятовського – «Вибори на Волі» («Elekcja na Woli») – також можна побачити в нашому музеї.

* Репліка — це повторення твору мистецтва, створеного (на відміну від копії) автором оригіналу або в його майстерні. Вона часто відрізняється від оригіналу розмірами, незначними змінами композиції, кольору, іноді й технікою виконання.

** Muzeum Narodowe w Poznaniu – Національний музей в Познані.


Марчелло Баччареллі «Автопортрет у коричневому фраку», 1793, Національний музей у Варшаві

 

 


Марчелло Баччареллі «Портрет Станіслава Августа в коронаційному вбранні» у Мармуровій кімнаті Королівського замку у Варшаві, фото К. Грабовської

Підготувала: Катажина Грабовська, Відділ освіти MNP