Quentin Massys, Madonna z Dzieciątkiem i barankiem na tle krajobrazu, ok. 1520

UKR – див. нижче

**15. Quentin Massys, Madonna z Dzieciątkiem i barankiem na tle krajobrazu, ok. 1520**

Dane o obiekcie

olej na desce, 112 x 88 cm

W 1820 r. obraz został zakupiony przez Atanazego Raczyńskiego w Norymberdze od zamożnej patrycjuszowskiej rodziny Haller von Hallerstein jako dzieło Lucasa von Leyden. Na drodze stylistycznej analizy Raczyński zakwestionował tę atrybucję, przypisując autorstwo Massysowi. Choć brak sygnatury utrudniał jednoznaczne rozstrzygnięcie tej kwestii, to przeprowadzone badania konserwatorskie pozwoliły utrzymać tezę hrabiego. Własność Fundacji im. Raczyńskich przy MNP.

O obrazie

Średniowieczny temat Madonny z Dzieciątkiem został przez Massysa przekształcony w scenę rodzajową, w której treść religijna jest zawoalowana zwyczajnym, pospolitym wyglądem postaci oraz sielankową atmosferą sceny. Głębsze znaczenia artysta starał się przekazać poprzez symbolikę i wymowną grę gestów. Maryja, czule spoglądając na syna, usiłuje go zatrzymać przy sobie. Obejmuje go w pasie – znajdujące się w tym miejscu niepozorne, cienkie pasmo materiału może przywodzić na myśl przepaskę Ukrzyżowanego (tzw. perizonium). Jezus zaś, odpowiadając matce figlarnym uśmiechem, kurczowo trzyma uszy baranka i próbuje wdrapać się na jego grzbiet. Z pozoru beztroska scena kryje w sobie głęboką symbolikę. Jagnię oznacza ofiarę – utożsamiane z Barankiem Bożym, staje się proroctwem męki Chrystusa.

Warto zwrócić uwagę na zwykle umykające naszemu spojrzeniu detale – drobiazgowo, typowo dla niderlandzkiej maniery odmalowane, stanowią dodatkowy komentarz do głównej sceny. Mniszek lekarski (mlecz) przy stopie Maryi symbolizuje Zmartwychwstanie, widoczny w oddali bocian miłość rodzicielską, a mężczyźni widoczni pomiędzy Marią a Dzieciątkiem są aluzją do biblijnej przypowieści o pracy w winnicy. Układanie stosów drewna za głową Jezusa narzuca skojarzenie z budową ołtarza ofiarnego w starotestamentowej historii o Abrahamie, który miał złożyć w ofierze swego syna Izaaka. W opowieści tej ostatecznie Bóg zażądał w zamian baranka – wydarzenie to stało się antycypacją ofiary Chrystusa, Baranka Bożego, który za ludzkość oddał swoje życie na krzyżu.

Co znamienne, artysta zacytował grupę figuralną ze słynnej kompozycji Leonarda da Vinci Św. Anna Samotrzeć z ok. 1510 r., dziś znajdującej się w Luwrze: TUTAJ

Uszczuplił ją jednak o postać św. Anny. Nadal nie udało się ustalić, czy Massys oparł się na oryginale Leonarda, czy na kopii lub kolejnych reinterpretacjach tego tematu. Niezależnie od tego korzystanie z włoskich wzorców czyni Massysa artystą postępowym, który umiejętnie transponuje nowoczesne trendy z korzyścią dla rodzimej tradycji.

O autorze

Przyglądając się kompozycji z uwagą, zauważymy wyraźny brak koherencji pomiędzy grupą figuralną a tłem. Jest to uzasadnione różnicą stylistyczną, wynikającą z faktu, że przy dziele pracowało przynajmniej dwóch twórców. Dziś taka praktyka może dziwić, ale w XV–XVI w. w Niderlandach bardzo popularna była forma współpracy, którą współcześnie nazywa się side-by-side collaboration. Artyści specjalizujący się w danych gatunkach malarskich dzielili się pomiędzy sobą pracą nad poszczególnymi elementami jednego dzieła. Aktualne badania potwierdzają, że Madonna z Dzieciątkiem i barankiem była owocem takiego modelu kooperacji.

Autor grupy figuralnej, Quentin Massys (1466–1530), był artystą związanym najpierw z rodzinnym miastem Leuven, potem z Antwerpią, gdzie stał się najważniejszym mistrzem rodzącego się wówczas renesansu. Słynął z wyjątkowej umiejętności oddania różnych typów i stanów psychicznych postaci. Szczególne chętnie podejmował tematy religijne. Przyjaźnił się z mistrzem krajobrazu Joachimem Patinirem (1480–1524) i to właśnie jemu powierzył odmalowanie tła do kompozycji. Na podobnej zasadzie ci dwaj artyści współpracowali przy innym dziele – Kuszeniu św. Antoniego (ok. 1515, Muzeum Prado, Madryt): TUTAJ

Ciekawostki

Obraz był jednym z pierwszych poważnych zakupów Atanazego Raczyńskiego.
Ze względu na wysoką jakość artystyczną i bezsprzeczne nawiązanie do kompozycji Leonarda da Vinci (Św. Anna Samotrzeć 1510, Luwr) dzieło pojechało w 2012 r. na wystawę do Luwru, organizowaną w związku z niedawną konserwacją dzieła Leonarda.
TUTAJ przeczytasz o konserwacji naszego obrazu

TUTAJ zaczerpniesz wiedzy o wystawie w Luwrze, a TUTAJ o innych dziełach nawiązujących do Leonarda.

XVI w. to dla Niderlandów okres burzliwych przemian politycznych. Reformacja prowadzi do poważnego konfliktu z Hiszpanią, w konsekwencji którego dochodzi do podziału na katolickie Niderlandy Południowe (pozostające pod hiszpańską dominacją) i na protestancką Republikę Zjednoczonych Prowincji. Zmiany te zadecydowały o charakterze sztuki obu krajów. Na południu, pod mecenatem królewskim, nadal powstawały wielkoformatowe dzieła religijne, tymczasem na północy ‒ mniejsze formaty, dostosowane do wnętrz mieszczańskich. Najczęściej malowano symboliczne martwe natury, sceny rodzajowe i rodzime pejzaże. Bardzo dobre przykłady takich dzieł można zobaczyć w sąsiednich salach, warto poświęcić im chwilę uwagi.

Opracowanie: Kinga Sibilska, Dział Edukacji MNP

15. Квентін Массіс „Мадонна з Немовлям і ягням на тлі пейзажу”, бл. 1520 р.

олія, дерево, 112 х 88 см

У 1820 році картина була придбана Атанази Рачинським в Нюрнберзі у багатої родини патриція Галлера фон Галлерштейна. Зараз твір належить Фонду ім. Рачинських при MNP*.

Про твір

Середньовічна тема «Мадонни з немовлям» була перетворена Массісом у жанрову сцену, у якій релігійний зміст завуальовано звичайним виглядом персонажів та ідилічною атмосферою сцени. З допомогою символіки та красномовної гри жестів художник намагався передати глибші смисли. Марія, ніжно дивлячись на сина, намагається утримати його біля себе. Вона обіймає його навколо талії, огорнутої ледь помітним тонким пасмом тканини. Вона може нагадувати пов’язку Розіп’ятого Христа (т. зв. перизоній). Ісус, відповідаючи матері пустотливою усмішкою, міцно чіпляється за вуха ягняти й намагається залізти йому на спину. Ця з першого погляду безтурботна сцена приховує глибоку символіку. Агнець означає жертву – прирівнюється до Агнця Божого, стає пророцтвом Христових страстей.

Символіка образу продовжується в деталях: кульбаба біля ніг Марії означає Воскресіння, лелека – батьківську любов. Сцени, видимі на відстані, можуть бути алюзією на біблійні притчі, які сповіщають про Страсті Христові.

У своїй композиції художник процитував групу фігур із картини Леонардо да Вінчі «Борогодиця з немовлям зі святою Анною» (приблизно 1510 року), яка сьогодні перебуває в Луврі: ТУТ. Проте, святу Анну у власній фігурній групі він не зобразив. Достеменно невідомо, що стало взірцем для Массіса – оригінал Леонардо, копія образу чи наступні переосмислення цієї теми. Хай там як, а використання італійських взірців робить Массіса прогресивним художником, який вміло користується сучасними тенденціями на користь рідної традиції.

Про автора

Реставраційні дослідження підтверджують, що над твором працювали щонайменше два художники. Автором фігурної групи вважають Квентіна Массіса (1466-1530) – художника, спочатку пов’язаного зі своїм рідним містом Левеном, потім з Антверпеном, де він став найважливішим майстром тодішнього Ренесансу. Він славився своєю унікальною здатністю передавати різні типи персонажів і їхні психічні стани. Особливо захоплювався релігійною тематикою (у цій же кімнаті можна побачити ще одну картину — «Мадонна з немовлям» цього художника). Массіс дружив із майстром пейзажів Йоахимом Патініром (1480–1524) і, ймовірно, саме йому довірив розпис тла композиції.

У 15-16 століттях у Нідерландах художники дуже часто працювали пліч-о-пліч, т. зв. „side-by-side collaboration”. Різні художники відповідно до спеціалізації, працювали над осібними елементами одного і того ж твору. Так, Массіс і Патінір працювали разом над «Спокусами св. Антонія» (приблизно 1515 р., музей Прадо, Мадрид) ТУТ.

Цікаві факти

Картина була однією з перших значущих придбань Атанази Рачинського.
Завдяки високій художній якості та беззаперечному зв’язку з композицією Леонардо да Вінчі («Борогодиця з немовлям зі святою Анною» 1510, Лувр), твір у 2012 році потрапив на виставку Лувру, організовану у зв’язку з реставрацією роботи Леонардо.
16 століття було періодом бурхливих політичних змін для Нідерландів. Реформація призводить до серйозного конфлікту з Іспанією, унаслідок чого відбувається поділ на католицькі Південні Нідерланди (під іспанським пануванням) і протестантську Республіку Сполучених провінцій. Ці зміни визначили характер мистецтва обох країн. На Півдні під королівським патронатом художники і далі писали великоформатні релігійні твори, а на Півночі вони були замінені меншими форматами, пристосованими до буржуазних інтер’єрів. Найчастіше малювали символічні натюрморти, жанрові сцени та пейзажі рідних земель. Гарні взірці таких робіт можна побачити в сусідніх залах, на них варто звернути увагу.

*Muzeum Narodowe w Poznaniu – Національний музей в Познані.

Підготувала: Кінга Сибільська, Відділ освіти MNP