Przejdź do głównej treści

Muzeum Narodowe w Poznaniu

Close
A A A

Studnia

 


Chrystus i Samarytanka, 1912

 

Malarski świat Malczewskiego tworzą często powtarzalne motywy, którymi artysta chętnie manewruje i zaskakująco zestawia, komponując własne, intrygujące metafory. Studnia to jeden z motywów szczególnie absorbujących malarza. Początkowo pojawia się jako niepozorny, kompozycyjny dodatek, by z czasem stać się stałym elementem koncentrującym wokół siebie różnych bohaterów i osobnym tematem rozrastającym się do całej serii dzieł (najbardziej znany, monumentalny cykl „Zatruta studnia” można podziwiać piętro wyżej). I to zwłaszcza te obrazy, ze względu na ich ukryty sens czy tajemniczą treść, budziły żywe zainteresowanie krytyków i badaczy. Jedni dopatrywali się w nich znaczeń patriotyczno-narodowych, widząc w studni źródło narodu, z którego czerpał siły do czasu aż nie zatruła go „zła upiorzyca” i odtąd wszyscy, którzy szukają w niej pokrzepienia – piją truciznę. Inni akcentowali to, że nie każda studnia na obrazach Malczewskiego jest zatrutą; są takie, których woda koi i uzdrawia i przy których spotykają się nie tylko strudzeni pielgrzymi, ale też kochankowie. Prezentowany na wystawie obraz Chrystus i Samarytanka to śmiałe przetworzenie biblijnej sceny, rozmowy, która odmieniła kobietę – poznała ona prawdę i odkryła sens swojego życia. Malczewski stworzył łącznie cztery bardzo podobne wersje tego tematu; realizacja lwowska jest tą najpóźniejszą. Mimo iż artysta w tej serii przyjmuje zawsze rolę pierwszorzędną, sytuując się w miejscu Chrystusa, tutaj umieszcza się na drugim planie, poniżej i w dystansie wobec Samarytanki, do której pozowała ukochana muza Malczewskiego – Maria Balowa.

oprac. Kinga Sibilska

 

POISONED WELL

Malczewski’s painted world is often made up of repetitive motifs, which the artist is keen to exploit and surprisingly juxtapose, composing his own intriguing metaphors. The well is one of the themes that the painter is particularly preoccupied with. At first it appears as an inconspicuous, compositional accessory, only to become, over time, a regular element concentrating various characters around it and a separate theme growing into a whole series of works (the most famous, monumental cycle, The Poisoned Well, can be admired one floor above). And it was especially these images, because of their latent meaning or mysterious content, that aroused keen interest among critics and scholars. Some saw in them patriotic and nationalistic significance, perceiving the well as the source of the nation’s strength until it was poisoned by an „evil ghoul”, and from then on, all those who sought solace in it drank the poison. Others have stressed that not every well in Malczewski’s paintings is poisoned; there are wells whose water soothes and heals and where not only weary pilgrims but also lovers meet. The painting Christ and the Samaritan Woman on display is a bold transposition of the biblical scene of a conversation that transformed the woman. She learned the truth and discovered the meaning of her life. Malczewski created a total of four very similar versions of this subject; the Lviv painting is the latest. Although the artist always assumes a primary role in this series, situating himself in the place of Christ, here he is placed in the background, below and at a distance from the Samaritan woman, who bears the features of Malczewski’s beloved muse, Maria Balowa.

Ed. Kinga Sibilska

 

КРИНИЦЯ

„Христос і самарянка”, 1912

Живописний світ Мальчевського часто складається з повторюваних мотивів, між якими художник охоче маневрує і які несподівано зіставляє, створюючи власні інтригуючі метафори. Криниця – один з мотивів, який особливо захоплює художника. Спочатку вона з’являється як непомітне композиційне доповнення, щоб із часом стати постійним елементом, що збирає навколо себе різних героїв, і окремою темою, що переростає в цілу серію робіт (найвідоміший монументальний цикл „Отруєна криниця” можна побачити поверхом вище). І саме ці картини через свій прихований сенс й загадковий зміст, викликали жвавий інтерес у критиків та дослідників. Одні шукали в них патріотичний і національний сенс, вбачаючи в криниці джерело нації, з якого вона черпала сили, поки не була отруєна „злим духом”, і відтоді всі, хто шукає в ній розради, п’ють цю отруту. Інші наголошували на тому, що не всі криниці на картинах Мальчевського отруєні, є й такі, вода в яких заспокоює і зцілює, і біля яких зустрічаються не лише втомлені паломники, а й коханці. Представлена на виставці картина „Христос і самарянка” є сміливим переосмисленням біблійного сюжету, розмови, яка змінила жінку – вона пізнала істину і відкрила сенс свого життя. Загалом Мальчевський створив чотири дуже схожі версії цієї теми, серед яких львівська є найновішою. Хоча художник у цій серії завжди виконує першу роль, ставлячи себе на місце Христа, тут він написаний на задньому плані, нижче, на відстані від самарянки, для якої позувала муза Мальчевського і його кохання – Марія Балова.

Опрацювала: Кінга Сібільська